Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 17.08.2017, 18:39

Дейкалівська загальноосвітня

 школа І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Категорії розділу
Мої файли [10]
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Мої файли

Історія освіти в с.Дейкалівка
19.02.2016, 12:51

Дейкалівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Зіньківського району Полтавської області

 

Щоб дізнатися, якою була освіта  в с.Дейкалівка колись і якою є зараз, треба повернутись у давнину.

До XVIII століття в селі, окрім священика та писаря, які вміли читати й писати, грамотних селян та представників козацької старшини, адже саме козаки заснували село Дейкалівка на березі р.Грунь, не було.

У другій половині XVIII століття дяк почав навчати десяток дітей з багатих сімей, проте успіх від учительської справи духівника не був визначним у поширенні освіти серед простих людей, адже головний напрямок діяльності зосереджувався на релігійно-моральному вихованні.

У 1844 році утворилося церковно-приходське училище. Організація навчально-виховного процесу в дореформений період не мала чіткої структури. Навчання велося за старою методикою: відбувалося механічне заучування спочатку букв, а потім складів. Засвоївши механізм читанням, діти вчили напам’ять молитви, потім переходили до складних церковних текстів. Одночасно учні оволодівали письмом. Але з невідомих причин училище було закрите.

Після реформи 1861 року, а саме  25 жовтня 1864 р. було вдруге відкрито приходське училище при Різдвяно-Богородицькій церкві, де дітей навчав читати церковні книги й співати псалми диякон. Навчалися в ній 1- 2 роки. Згідно «Положення про початкові народні училища» 1864 р. парафіяльні школи (училища) (разом з міністерськими й земськими) стали основним типом початкових шкіл. Дітям давали елементарні знання: вчили закону Божого, читати, писати, перших чотирьох дій арифметики.

Наставником був призначений син дейкалівського священика, який закінчив Полтавське духовне училище, Затворницький Петро Прокопович. Одночасно ж він був і законовчителем, і вчителем школи. Парафіяльне училище в с.Дейкалівка знаходилося в скрутному становищі, виживало, як могло. Зі статті священика в «Полтавських єпархіальних відомостях» стає відомим, бо був проведений ремонт приміщення, знайдений сторож та службовець, необхідні шкільні речі (2 лавки, дошка та ін.) були позичені у сусідньому містечку; навчальні посібники були різнорідними :5 примірників псалтирів, 11 начатків християнського учення, 19 букварів різних авторів—  у недостатній кількості. Затворницький П.П.  з огляду на брак підручників і посібників для кращого запам’ятовування літер використовував методику Зотова: під час навчання опора на предметні  асоціації з побуту або навколишньої природи. Наприклад, буква «в» - уподібнювалася кренделю, «г» - ключу, «п» - одвіркам, «т» - тупому свердлу тощо. Цей метод також використовувався при запам’ятовуванні звуків.  Спочатку до училища вступило 26 хлопчиків, 2 з них вже вміли читати. Ця методика мала успіх, бо вже  після місяця навчання учні почали потроху  читати. Протягом року до училища вступили ще з десяток учнів. Минуло трохи більше 10 років, і в селі вже було 115 селян, які вміли читати й писати. [11]

Після смерті П.Заторницького наставником став його друг, священик Григорій Рудинський, який також багато часу приділяв освіті.

У 1882 році в новій частині села було збудовано школу, у якій вчилися в основному діти заможних селян. У цій школі вчителька навчала дітей читати, писати й рахувати, а священик – Закону Божому. За непослух учнів карали (били по щоках, вухах, руках і таке інше).

 Згідно Звіту  Зіньківської повітової управи станом на 1 січня 1901 р. в земському училищі (засновано в 1844 р.) навчалося 122 учні, з яких 111 хлопчиків і 11 дівчаток, працювало 3 вчителя. З того ж джерела, згідно з таблицею «Распредєление учащихся по соловіям», в дейкалівському училищі із 122 учнів 2 дівчинки за походженням були дворянки, 3 хлопчики – міщани, 117 – селян ( 108 хлопчиків і 9 дівчат). [13] Учням, які виявили «благонравное поведение и отличные успехи в науках», видавали Похвальні листи (див. Додаток). Навчання велося російською мовою.

Станом на 1902 год при Різдвяно-Богородицькій церкві діяли також школа грамоти та бібліотека.

 У 1912 році в селі працювало два земських училища, одне з яких було відкрито в 1882 р., а інше побудовано в 1909 р. [13] Це були  початкові школи з чотирирічним навчанням, де дітей навчали три, а пізніше чотири роки вчительки світських наук: мов, географії, історії, природознавства, математики. Одне з приміщень збереглося до наших днів, доволі просторе ,  складається з 8 класних кімнат та учительської.  У цих школах у більшості навчалися хлопчики. Відомі імена декількох вчительок: Агапова О.В. та Піст Н.В., яка працювала в центральній школі, на Підлужжі вчителювала Андрєєва, дружина церковного старости. Діяла також і церковно-парафіяльна школа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Дейкалівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Зіньківського району Полтавської області

 

Щоб дізнатися, якою була освіта  в с.Дейкалівка колись і якою є зараз, треба повернутись у давнину.

До XVIII століття в селі, окрім священика та писаря, які вміли читати й писати, грамотних селян та представників козацької старшини, адже саме козаки заснували село Дейкалівка на березі р.Грунь, не було.

У другій половині XVIII століття дяк почав навчати десяток дітей з багатих сімей, проте успіх від учительської справи духівника не був визначним у поширенні освіти серед простих людей, адже головний напрямок діяльності зосереджувався на релігійно-моральному вихованні.

У 1844 році утворилося церковно-приходське училище. Організація навчально-виховного процесу в дореформений період не мала чіткої структури. Навчання велося за старою методикою: відбувалося механічне заучування спочатку букв, а потім складів. Засвоївши механізм читанням, діти вчили напам’ять молитви, потім переходили до складних церковних текстів. Одночасно учні оволодівали письмом. Але з невідомих причин училище було закрите.

Після реформи 1861 року, а саме  25 жовтня 1864 р. було вдруге відкрито приходське училище при Різдвяно-Богородицькій церкві, де дітей навчав читати церковні книги й співати псалми диякон. Навчалися в ній 1- 2 роки. Згідно «Положення про початкові народні училища» 1864 р. парафіяльні школи (училища) (разом з міністерськими й земськими) стали основним типом початкових шкіл. Дітям давали елементарні знання: вчили закону Божого, читати, писати, перших чотирьох дій арифметики.

Наставником був призначений син дейкалівського священика, який закінчив Полтавське духовне училище, Затворницький Петро Прокопович. Одночасно ж він був і законовчителем, і вчителем школи. Парафіяльне училище в с.Дейкалівка знаходилося в скрутному становищі, виживало, як могло. Зі статті священика в «Полтавських єпархіальних відомостях» стає відомим, бо був проведений ремонт приміщення, знайдений сторож та службовець, необхідні шкільні речі (2 лавки, дошка та ін.) були позичені у сусідньому містечку; навчальні посібники були різнорідними :5 примірників псалтирів, 11 начатків християнського учення, 19 букварів різних авторів—  у недостатній кількості. Затворницький П.П.  з огляду на брак підручників і посібників для кращого запам’ятовування літер використовував методику Зотова: під час навчання опора на предметні  асоціації з побуту або навколишньої природи. Наприклад, буква «в» - уподібнювалася кренделю, «г» - ключу, «п» - одвіркам, «т» - тупому свердлу тощо. Цей метод також використовувався при запам’ятовуванні звуків.  Спочатку до училища вступило 26 хлопчиків, 2 з них вже вміли читати. Ця методика мала успіх, бо вже  після місяця навчання учні почали потроху  читати. Протягом року до училища вступили ще з десяток учнів. Минуло трохи більше 10 років, і в селі вже було 115 селян, які вміли читати й писати. [11]

Після смерті П.Заторницького наставником став його друг, священик Григорій Рудинський, який також багато часу приділяв освіті.

У 1882 році в новій частині села було збудовано школу, у якій вчилися в основному діти заможних селян. У цій школі вчителька навчала дітей читати, писати й рахувати, а священик – Закону Божому. За непослух учнів карали (били по щоках, вухах, руках і таке інше).

 Згідно Звіту  Зіньківської повітової управи станом на 1 січня 1901 р. в земському училищі (засновано в 1844 р.) навчалося 122 учні, з яких 111 хлопчиків і 11 дівчаток, працювало 3 вчителя. З того ж джерела, згідно з таблицею «Распредєление учащихся по соловіям», в дейкалівському училищі із 122 учнів 2 дівчинки за походженням були дворянки, 3 хлопчики – міщани, 117 – селян ( 108 хлопчиків і 9 дівчат). [13] Учням, які виявили «благонравное поведение и отличные успехи в науках», видавали Похвальні листи (див. Додаток). Навчання велося російською мовою.

Станом на 1902 год при Різдвяно-Богородицькій церкві діяли також школа грамоти та бібліотека.

 У 1912 році в селі працювало два земських училища, одне з яких було відкрито в 1882 р., а інше побудовано в 1909 р. [13] Це були  початкові школи з чотирирічним навчанням, де дітей навчали три, а пізніше чотири роки вчительки світських наук: мов, географії, історії, природознавства, математики. Одне з приміщень збереглося до наших днів, доволі просторе ,  складається з 8 класних кімнат та учительської.  У цих школах у більшості навчалися хлопчики. Відомі імена декількох вчительок: Агапова О.В. та Піст Н.В., яка працювала в центральній школі, на Підлужжі вчителювала Андрєєва, дружина церковного старости. Діяла також і церковно-парафіяльна школа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: Мої файли | Додав: deykalivkazosh9987
Переглядів: 148 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  • Copyright MyCorp © 2017
    Сайт створено у системі uCoz